Перекладена 7 серія. Відео з субтитрами та просто субтитри можна знайти тут: http://www.ex.ua/view/13957694

Назва: Tsuukin Kairaku: Chikan de Go!! / Pervs on a Train: Pleasure Commute
Формат: OVA
Студія: MS Pictures
Рік: 2007
Жанр: еротика

Зміст: Як такий відсутній. Для комфортного перегляду відключайте brain.sys

Назва: Kaihouku: Chikan Harem/ Pervs on a Train: Free Zone
Формат: OVA
Студія: MS Pictures
Рік: 2007
Жанр: еротика

Зміст: Як такий відсутній. Для ґвалтівників-початківців

Обидві OVA були випущено на Заході під загальною назвою “Pervs on a Train”, причому першою на американському DVD іде “Tsuukin Kairaku: Chikan de Go!!”, яка побачила світ на два місяці пізніше за “Kaihouku: Chikan Harem”. Як і випливає з назви даної стрічки, більша частина подій відбувається на залізничній лінії «КІО-САЙ». Саме її вагони і ставали місцем полювання “поганих хлопців”, що віддають перевагу отриманню задоволення під аккомпонент шуму поїзда. В цьому відношенні історії навіть виділяються деякою новизною, оскільки до того поїзд метро в хентаї фігурував нечасто.
Проте ні сюжетними поворотами, ні графікою вони похвалитися не можуть. І якщо перший сюжет про «майстра пальчиків» більш-менш адекватний, хоча і не особливо цікавий, то другий, де йдеться про насильство, нічого, крім відрази, викликати не може.
Застереження! Не намагайтеся відтворити побачене в реальному житті! На відміну від мальованих японських героїнь реальні українські дівчата можуть дати здачі, і ваша чоловіча гідність серйозно постраждає, не кажучи вже про кримінальну відповідальність за зґвалтування.
Адаптація субтитрів, у порівнянні з попереднім релізом, на висоті. Дрібні помилки не псують загального враження. Для знавців мови міжнаціонального спілкування наявний англійський дубляж.
Як і в попередньому хентаї, озвучення теж радує. Хоча для вчительки з “Kaihouku: Chikan Harem” голос вітчизняної сейю не відповідає її віку. Загальний висновок – у гонитві за дешевою популярністю серед школоти Укрдаб знову вибрав хентай нижче середнього в усіх відношеннях. Доколє?

Сюжет: 2 з 5
Графіка: 2,5 з 5
Адаптація: 3,5 з 5
Озвучення: 4 з 5

Загальна оцінка: 3 з 5
Висновок: Хентай для любителів невибагливих сюжету з графікою. Якщо останні важливі для вас, раджу пошукати щось інше.

Перекладена 6 серія. Відео з субтитрами та просто субтитри можна знайти тут: http://www.ex.ua/view/13957694

   «Нескінченна історія» Міхаеля Енде не потребує зайвого представлення. Ця книга вже понад три десятиліття з моменту своєї публікації входить до світової  класики дитячої літератури. Тож коли до численних перекладів додався ще й український від Юрка Прохаська, я тільки порадів за українських дітлахів. Але  радіти довелося недовго. Рівно до того моменту, коли цей переклад потрапив мені до рук.

   Раніше я наївно гадав, що завдання перекладача – створення адекватного перекладу, який відтворює як зміст, так і форму оригіналу засобами іншої мови,  зокрема,  в нашому випадку, української літературної. Що переклад літератури для дітей потребує особливо дбайливого та обережного ставлення. Адже дитяча  література характеризується особливою емоційністю, експресивністю, естетичною вмотивованістю мовних засобів, образністю.

   Специфіка художнього мовлення дитячої літератури полягає в тому, що в мові дитячої книжки використовуються елементи всіх стилів. Усі засоби взаємодіють  для вираження естетичного змісту твору через систему художніх образів.

    Для багатьох контекстів існує достатня кількість нейтральних та емоційних слів, що дає можливість автору точно висловити всі відтінки і розставити акценти.  Деякі читачі навіть не зрозуміють, що мала місце маніпуляція; інші розгадають намір автора і почнуть внутрішнє опиратися не тільки особливостям емоційного  стилю, а й усім твердженням; треті ж побачать в цьому тільки забавну інтелектуальну гру. Якщо ж брати до уваги читача-дитиниу, маємо пам’ятати про те, що  багато постулатів та виразів дитина сприймає аксиомно, не потребуючи доказів. Надмірне навантаження інтелектуалізованими поняттями не завжди підсилюють  педагогічний ефект та сприяють підвищенню рівня освіченості дитини. Це може стати перешкодою у взаєморозумінні перекладача, автора та приймача.

   На лексичному рівні стиль дитячої літератури широко послуговується словами з переносним значенням, що стають основою тропів, емоційно забарвленими  словами, фразеологічними одиницями, фольклорними джерелами, прислів’ями і приказками.

   Естетичні функції здатні виконувати в художньому тексті фонетичні, словотвірні, морфологічні й синтаксичні засоби мови. Звукопис у поезії, новотвори і  суфікси емоційної оцінки, проекція граматичних категорій на семантику тексту, введення звертань, обірваних речень, слів-речень – усе це створює не лише  естетичний зміст, але й чималі труднощі під час перекладу. Проте…

   Уривки з інтерв’ю з Ю.Прохаськом в «Українському журналі» 5/2011 (П – питання, В – відповідь):
П. А з-поміж ваших перекладів що було найдовшим, якщо говорити про час перекладання і про обсяг?
В. Обсяг і час — це різні виміри. В обсязі — то була «Нескінченна історія», але рідко який переклад давався мені так легко…

   Від скромності перекладач не помре. Роман, який за грою слів у власних іменах і назвах та складністю образів може конкурувати з не менш відомою ділогією Льюїса Керрола «дався… легко». А в результаті, як казав ще один відомий діяч, «маємо те, що маємо». Тобто поряд зі вдалими знахідками типу «світлоблука», «Клекобулька», «слимака-гончака» тут є «Дитинна Царівна» («масло масляне», адже «царівна» і так указує на молодий вік і не потребує слова «дитинна»), «цісарство» (царівна чомусь править не царством, а цісарством), незрозуміла «Прапранка Прак» – тут проігнорована гра слів, пов’язана з болотною жабою.

   П. Зачіпаючи тему рідковживаних слів або галицизмів, у вживанні яких вас часто звинувачують, я хотіла б запитати, як у вас складається співпраця з редакторами?
В. Я цілком свідомо накликаю на себе ці звинувачення, бо мої так звані галицизми, по-перше, не завжди ними є, а є просто рідковживаними словами доброї української мови, як я вважаю, а по-друге, то є моя філософія, моє розуміння того, як переклад творить мову. То також не є якась тотальність, мені не залежить на тому, щоби відроджувати якусь галицьку українську мову — я мішаю слова різного походження, можу коло галицизму поставити якийсь відвертий центральноукраїнізм, і вважаю, що від таких зустрічей мова тільки виграє. Редактори помалу до того звикають, але дуже часто маю виправдовуватись. На щастя, я на кожне окреме місце маю виправдання і пояснення.

   Пане Прохасько, я залюбки вислухаю ваші пояснення. Будьте такі ласкаві. Нічого страшного, що менш дорослі і менш серйозні поціновувачі видань «Старого Лева», можливо, будуть змушені перепитати у батьків значення таких слів як-от: «еркер», «блават» чи «куртина». Значно гірше натрапляти на слова, що не відразу пояснить і дорослий читач Центральної чи Східної України: «мосяжний», «грубас», «тузінь», «мацьопик», «кунштовий».

   П. Чи буває так, що ви спрощуєте формулювання чи видаляєте якісь специфічні мовні конструкції, уявляючи собі читача?
В. Ні, аж ніяк. Я радше схильний усе надмірно ускладнювати, ніж щось спрощувати. Тому мені не подобаються певні інноваційні пропозиції у правописі, наприклад, пропозиція скорочувати подвійні приголосні у іменах, запозичених з іноземних мов, тому що я вважаю будь-яку гру на спрощення просто спрощенням цілої системи культури.

   Чудові слова! Тільки чого дражнилку на адресу Бастіана ви не переклали, не підбрали еквівалент, а тупо транслітерували? Якщо ви не знаєте німецького сленгу, принаймні погуглили б, а не писали б дурню «Вамбо, вамбо, сів на почамбо».

   З інтерв’ю Прохаська на сайті «Читомо»:

П. У Вас є власна теорія перекладу?

В. Загальних настанов щодо перекладу в мене немає. Усе твориться на місці, у праці, твориться щоразова перекладацька стратегія. Головне, щоби переклад не був загальним, не був банальним. Особисто я дуже мало скористав з теорій перекладознавства. Це все одно, що пілот літака знає теорію авіації, але не може літати. Так само і в галузі перекладу.

   Результати гонитви за оригінальністю ми бачили вище. Замість адекватного перекладу для всеукраїнського видання перед нами вузькорегіональне перекладення галицькою говіркою.

   Ще одна цитата Прохаська з  «Читомо» : «Якісний переклад веде до розвитку української мови» .

   Дякуємо, кепе! І на завершення уривок з рецензії Альбіни Позднякової «Початок кінця» на видання Райнера Марії Рільке «Нотатки Мальте Лавридса Бриґґе» в перекладі Прохаська, яку певною мірою можна віднести й до перекладу «Нескінченної історії»: «Текст насичений галицизмами, подекуди полонізмами («пополуднє», «уроєння»), вичитаний нашвидкуруч (часом пропущені навіть пробіли між словами). Трапляються невластиві українській мові словосполучення. Втім, декаданс fin de siècle тут резонує із деградацією нашого перекладацтва й редагування».

    Завантажити І главу книги з моїми коментарями

    Читати І главу книги без коментарів онлайн

Субтитри та відео з субтитрами: http://www.ex.ua/view/13957694

Переклав третю та четверту серії. Вдтепер субтитри та відео з субтитрами можна завантажити за прямим посиланням тут.

Нещодавно сталася знаменна подія – побачив світ перший хентай українською. Як і обіцяв керівнику студії озвучення  «FanVoxUA», з мене рецензія.

Назва: クレイヴィジ / Cleavage / Щілинка

Формат: OVA, 2 серії

Студія: D3 (MediaBank Co., Ltd)

Рік: 2006

Жанр: комедія, драма, еротика

   Перед нами екранізація однойменної гри компанії «Empress» у жанрі візуальної новели, випущеної роком раніше. Головний герой, Юуто Тодо (Yuuto Toudou), певно, під впливом рекламного гасла «Океану Ельзи» «Вимагай більшого»,  ніяк не може визначитися кому з двох сексуально стурбованих дамочок віддати перевагу ‒ зведеній сестрі Еріці Тодо (Erica Toudou) чи вчительці малювання Саяці Ічіносе (Sayaka Ichinose). До чого тут рекламне гасло, спитаєте ви? Відповідь трохи далі.

  Так, вони там усі дуже страшні. Якісне малювання і фазування явно не входять у плюси цієї OVA

   Головний герой під приводом суму за рано померлою прийомною матір’ю постійно дивиться на її світлину. Сестра шалено ревнує і постійно твердить, що він вирячається тільки на цицьки. Макрогінофілія в запущеній формі брата, страждання від нереалізованого материнського інстинкту укупі з неусвідомленими німфоманіячними бажаннями сестри створюють просто гримучу суміш, яка рано чи пізно вибухне.

   Батько головних героїв, відчувши наближення вгодованої полярної лисиці (відомої як повний песець), вигадав відрядження до Саппоро й утік на самому початку цієї історії.

   Пасує до цієї сімейки і Юкі Морікава (Yuki Morikawa), яка домагається головну героїню, стверджуючи при цьому, що не є лесбіянкою. Любов останніх, мовляв, не так піднесена, як її. На додачу до всього вона ще й примітила, що між родичам щось є, точніше, не щось, а саме те саме.  Як вона до такого докумекала?  Загадка… Правда, в кінцевому підсумку все закінчилося тим, що вона застала Еріку в темному порожньому класі і спробувала скористатися нагодою.  З усім своїм недосяжним платонічним коханням.  «Братику, врятуй мене!» Ага, «Хелп, мене збирається зґвалтувати дівчина». І це після того, як вона сама прийшла мити брату спинку. Не дивно, що відразу згадується Станіславський.

   Тут треба ще зауважити, що пацан, як це зазвичай буває, маруда, ганчірка і боягуз.  А сестриця не упускає можливості сказати йому гидоту.  Хоч не лупить, і на тому спасибі.  І все це робиться від чистого серця, як же інакше.  Мовляв, я про тебе дбаю, я тебе штовхаю, щоб ти не був таким вайлом.  Імовірно, саме для пробудження в ньому духу справжнього мужика вона розгулювала будинком у прикиді з секс-шопу.

Ви ще досі не здогадалися, до чого тут рекламне гасло «Океану Ельзи»? Ну тоді, ще дві підказки.

Учителька Саяка Ічіносе

Лесбіянка Юкі Морікава

   Так, розмір має значення! Вочевидь, керівники «Empress» і  «MediaBank Co., Ltd»  втілили свої хворобливі фантазії в цьому ху▓дожестві. Кому як, а мені здається, що якщо хтось із дівок різко повернеться і випадково стукне по чиїйсь голові, та лусне, мізки висиплються і гаплик.  Ну або на обличчі залишиться грандіозний рівець. А лямки на ліфчиках у них, звісно, ​​з кевларом, бо такий силікон жодна тоненька гумочка не витримає.

   Вище я писав про гримучу суміш. Урешті-решт жіноча незадоволеність отримала повну перемогу над чоловічою невинністю.  Сестра таки спокусила хлопця у ванній.  Той, схоже, не зовсім допетрав, що то було, тому як до школи прийшов такий же прибитий, як і до цього.  Розворушила сестричка ‒ продовжила сексуальну освіту в комп’ютерному класі. Типу додатковий урок. Зате коли Юуто потягнувся до найпотаємнішого (яке, судячи з подальшого, було давно і безповоротно втрачено раніше), вона заявила наступне: «Якщо перейдемо цю грань, то вже не будемо братом і сестрою».  Ну так, після мінету і петингу вони не зникають, це так, дитсадок, типу як пасочки в пісочниці.

   Коротше кажучи, братерсько-сестринські узи таки були знищені відразу після героїчного порятунку Еріки від напору лесбійської пристрасті.

   Уважні глядачі можуть побачити наприкінці дійства унікальне явище ‒ синюшні тіні під очима героїв. Ні, вони не билися обличчям об меблі під час коїтусів та не практикували бокс у перервах. Це рум’янець такий.  Він у темряві сіріє до синяви.

   Друга серія починається з того, що парочка відсмалює в медкабінеті.  Удома їм, схоже, принципово неприкольно злягатися, треба обов’язково для адреналінчику десь у школі.  А брат тим часом видає популярний у хентаї про дівчаток з мегадинямі перл: «Сестро, твої груди… Я від них шаленію». «Досить кликати мене сестрою», ‒ ображається дівиця.  А як тебе звати? Ах, просто Еріка.  Ну гаразд, умовила.  Вони вирішили питання і повернулися до перерваного заняття.  Заняття можна описати приблизно так: «А!  А!  А!  А!  А!  А-а!  А-а!  А!  А!  А… ».  Ну і так далі.  Хлопець мовчить, як партизан на допиті.  Погано стараєшся, Еріко, активніше, ще активніше, піднатисни, ледащо!

   Після їхнього трах-тібідоху на екрані з’явилася училка в крутій червоній тачці.

   Улюблений колір людини може багато про неї розповісти, зацікавлені гуглять, а якщо коротко, то перед нами типовий хентайний сенсей: безкомпромісне міні внизу, страхітливе максі вгорі,  носить окуляри, страждає на гостру сексуальну незадоволеність. Дає ця мадам хлопчикові папірець з назвою книжки (турбуючись про школоту, адаптатор не став перекладати її назву).  Сестра обурюється!  Тихим домашнім ввечері починає компостувати йому мозок і видає істини одна геніальніша іншої.  Мовляв, я не з примхи своєї тобі дала, а так, з обов’язку, бо дбати про тебе, худобину збочену, повинна, а ти все по бабам та по бабам, тобто по цицькам та по цицькам ‒ жодної не пропускаєш!  Комплексує дитинка, бо фото матері братик не викинув, та ще й у вчительки, виявляється, більше.  Як вони визначають?  У мене їхні випираючі таланти і так ледве в полі зору вміщуються.

   Наступного дня Юуто преться в бібліотеку за таємничою книжкою.  А тааааааам … Камасутра як вона є.  І ще вчителька підкралася.

Училка торкає женілку  

   І фотку йому в пику ‒ тиць.

Що найсмішніше, на ній є цензура.  Що вони там запікселізували?

А Саяка не гальмує, пропонує пацану стати її іграшкою, щоб, цитую, «робити багато приємних речей ».  Тітко, тітко, а ми в зоопарк підемо?

Вечір, кімната пацана.  Він згадує про бурхливі веселощі в бібліотеці з Саякою на пару.  Треба зауважити, веселила вона його так само, як і сестра у ванній.  Відмовляла фантазія сценаристу, явно відмовляла.

Наступний день.  Кімната для малювання.  Саяка задає різні дурні питання, а потім вимагає задовольнити її осьпрямзараз, та не аби чим, а пензликом.

А може, відразу мольбертом?  По голові.

«Я вся змокла».  Витрися й вали, які проблеми?  «Ось цим…».

Ні, я точно кажу, від цього сухіше однозначно не стане.  Може, все-таки серветку?  Чи то пак полотно, чого це я, вони ж усі в мистецтві…

А він реально використовує.  Дідько, бідний чоловічок.  Якби він знав, що він буде полірувати своєю лисиною…

« Ти хочеш мене ?» Чоловічка спочатку запитай!

Вона носить білизну.  Дивно.

«А!  А!  А!  А!  А!  А!  А!  Аааааа!! ». Ну ви зрозуміли.

Мабуть, після сексу Ічіносе дала хлопчині цінні вказівки.  І він тепер весь у тягарі вибору.

   Візьми кактус, не помилишся.  М-м-м-м, з пухирцями!

    Братан повертається додому.  А там сестра, вже винюхала парфуми конкурентки.  За яйця схопила, до стінки приперла ‒ колись!  Говори, кому кажуть, говори, кажу!  А пацан міцний попався, не колеться чомусь.  Малював він, розумієш, увесь цей час.  Ну дівчина повірила, ура.

   З маніакальною завзятістю братика переслідує лесбі й ще один тутешній довбень, теж закоханий у сестру.  Якщо ти їй хо-хо, то ми тобі ху-ху!  Ми за тобою спостерігаааааємо.

   Бідолаха бігом до Саяки.  Ой, що робити, моя сестра вас винюхала, все пропало! І місце дії плавно перекочовує в басейн.

Бачили, га?  Корівка, холєра.  Еротишшшшний секс у воді.  Літера та ж ‒ А!

Лесбі відбирає у довбня фотоапарат, яким він клацав Еріку.  І, завантаживши фотки в комп, вимагає у неї їх переглянути.  На одній з них сестриця уздріла братика з учителькою.

Це ж треба було його впізнати!  Ну добре б у нього був ірокез або зелений колір шкіри, але ні ‒ як і всі звичайні японські школярі ‒ дрібний, стрьомний, з чорною шевелюрою.  Її б очі та на благі цілі… А парочка, до речі, грала в іхтіандрів у всіх на виду.  Ніхто, звичайно, за склом не бачив, що в двох кроках хтось віддається розпусті.  Ну-ну.

Сидить, значить, Саяка з братиком, домагається до нього, і тут влітає сестриця з праведним гнівом в очах і кричить, що вона так і знала ‒ їй зраджують, але братик не винен, він просто повівся на жінку середніх років (ну круто це, мабуть, бути жінкою середніх років), а вона, така-сяка собі, повинна повернути їй її родину.  Хеншіна не вистачає з розпальцівкою.  В ім’я місяця, ня!  Але в силу вступає шантаж ‒ сенсеїха каже, що у неї є нехороші знімки, тріпочи, збоченко!  Причому знімки ці так миленько приліплені до стенду в її кабінеті…

   Заходь ‒ милуйся.  Чарівність.  Усіх виперти, щоб не розбещували японську школоту.

   «Давай покажемо, як ми це робимо», ‒ якось ну зовсім нелогічно видає сестричка.  Тільки цього, мабуть, і чекала.  А сенсеїха не гальмує, спокушає сестрицю, лапає…  І тут прокидається чувак. «Давайте зробимо це разом», ‒ серйозно каже братик.  Молодець, єдина путня фраза за всі дві серії.  І вони таки роблять це разом!  Багато разів і в різних позах (ймовірно, сценариста таки відвідало натхнення).

    А наступного ранку вони вже ділили хлопчину, причому останній не знав, чи то засмучуватися, чи то радіти.

   Порадіємо за чергову ощасливлених трійцю сексоголіків.

Після сюжету розглянемо переклад. А його нема! Як заявив Surgeon (голова студії «FanVoxUA» та перекладач в одній особі), «у нас не дословный перевод, а АДАПТАЦИЯ». Ну що ж, зрозуміло, нинішня школота не переобтяжена знаннями про Едіпів комплекс та Ван Гога, які згадувалися в OVA, тому їх викинули. Можна відзначити вдалу заміну молока соком у фразі вчительки «Минулого разу ти дав стільки свого соку…». Але чому баклажан замінили на рибу, а збочені речі на секс? Єдине що можна зрозуміти ‒ FanVoxUA ‒ fan vast tits, так само, як і панове з «Empress» i «MediaBank Co., Ltd». Інакше як пояснити, що з хентайної розмаїтості обрана саме ця нижче середнього в усіх відношеннях OVA?

Про помилки в субтитрах окрема розмова. Їх тут сила-силенна, починаючи від відсутнього апострофу, невиправданого повторення слів та неправильного чергування у-в на початку першої серії, й завершуючи неоковирними синтаксичними конструкціями у другій. Про стилістику ні перекладач, ні коректор узагалі не чули. Як автор українського постера Лунсар попрацював добре, але на коректуру в даному релізі він забив. В якості альтернативи оригіналу й українській озвучці в релізі «FanVoxUA» присутній англійський дубляж, а знавці «дас іст фантастіш» можуть пошукати в Інтернетрях  німецький.

Озвучення ‒ єдиний світлий момент у цьому жаху. Голоси досить приємні та не дратують. Єдине, для вчительки особисто мені хотілося б тембр трохи відповідніший її віку.

   Сюжет: 2,5 з 5

   Графіка: 2 з 5

   Адаптація: 2,5 з 5

   Озвучення: 4 з 5

   Загальна оцінка: 2,75 з 5

   Висновок: Хентай для любителів силіконових цицьок та невибагливих сюжету з графікою. Якщо останні важливі для вас, раджу пошукати щось інше.

   У рецензії були використані матеріали Аццкого крітєга

/a

Зробив переклад перших двох серій. Враховуючи можливі недоліки, викладаю їх не в себе, а на uanime.org.ua, звідки їх можна завантажити без реєстрації. Також там посилання на відео з англійським софтсабом. Ну а де вам зручніше коментувати переклад обирайте самостійно.

Ну ось і прийшла календарна весна. Я розпочав переклад японського ТБ-серіалу “Cutie Honey: The Live”. Детальніше про нього можна почитати тут, а переглянути вступну тему ось. Для хардкорних отаку – перша серія без сабів.

Потрібні весняні аніме малюнки? Ласкаво просимо!

На завершення шрифт “Весна”:

Завершив переклад фільму “Чоловік, жінка та стіна” (“Kikareta onna”), підготував архів медіафайлів культового персонажа діснеївського мультсеріалу “Чіп і Дейл — бурундучки-рятівнички” і шрифт “Звичайний інцест”. Через дії перевертнів у погонах попередні релізи на ex.ua можуть бути недоступні, у разі потреби пишіть, перевикладу.